Петро Чоботар: Ми робимо ставку на рідну, українську пісню

Петро Чоботар – авторитетна постать у культурному житті нашого селища, саме він є засновником та багаторічним керівником відразу трьох вокальних колективів, які мають звання «Народний». Результатами його творчої праці сьогодні пишається весь район.
– Петро Олександровичу, розкажіть про себе. Де Ви народились, навчались, коли переїхали в наш Ямпіль?
– Народився в 1961 році в невеличкому селі Каніж Новомирівського району, що на Кіровоградщині. Коли мені було півтора роки, батьки вирішили переїхати до Кіровограда, де пройшло моє дитинство. Саме в цьому місті я закінчив музичну школу та музичне училище, обидва за фахом «викладач ДМШ по баяну».
Після служби в лавах Радянської армії, в 1984 році переїхав в Ямпіль. Згадую, як приїхавши в гості, познайомився з керівником хору «Барвінок» Василем Івановичем Кусовським, саме він і вмовив мене залишитись і працювати в Ямполі. До речі, Василь Іванович, який тоді щойно закінчив Київський інститут культури імені Корнійчука, порадив і мені вступити до цього інституту. Скориставшись його порадою, я вступив на навчання до інституту за фахом «Диригент оркестру народних інструментів», який згодом успішно закінчив.
Потім працював у районному будинку культури акомпаніатором до 2000 року, певний час викладав в музичній школі.


– Як у Вас виникла ідея заснувати вокальні гурти?
– В 2000 році помер Василь Іванович Кусовський, в місцевій культурі почались важкі часи, хор почав розпадатись на очах. Щоб хоч якось протистояти цьому процесу, я і вирішив зайнятись створенням маленьких вокальних колективів. Ця ідея виявилась успішною, мій колектив «Полісся» отримав визнання не лише місцевої публіки, а і фахівців. Пізніше він отримав звання «Народний» у 2005 році.
Паралельно в приміщенні районної лікарні я займався з гуртом «Криниця», який потім почав працювати при Районному будинку культури і також став «Народним». Не залишились в стороні і працівники районної дитячої музичної школи, створене з них тріо «Калинові зорі» теж було удостоєне звання «Народний» у 2006 році.
Розкажіть детальніше про Ваші колективи
– «Полісся» – це вокальний колектив, який об’єднує найдосвідченіших учасників нашої самодіяльності, які вийшли з хору. У них велика практика, хороший слух і музична пам’ять. Це вже згуртований колектив, вони добре знають і розуміють один одного. Ядром гурту «Криниця» є працівники районної лікарні, з якими ми займались ще до 2000 року, коли в лікарні діяв навіть свій міні хор. Ну а «Тріо» вирізняється у нас своїм стилем – академічним співом.
Репертуар всіх гуртів складається в основному з українських пісень, рідко співаються російські, раніше у нас були і білоруські пісні. Тобто, робимо ставку на рідну пісню.
Окрім того, у нас дуже багато хороших солістів, які співають і в колективі, і сольно. Це Володимир Крючок, Оксана Рибакова, Ольга Спановська, Надія Чоботар, Любов Гарбузенко. Всі вони чудово слухаються на сцені, як виконавці.


– Чим живуть гурти сьогодні?
Зараз розвиватись дуже важко, ситуація в країні дуже складна. Людей, з їх численними проблемами, важко зібрати на репетиції. Окрім того, скоротилась кількість концертів. Раніше ми 2-3 рази виїжджали на концерти в Росію, а ще раніше – й в Білорусію. Ці поїздки були дуже корисними для нас, адже дозволяли показати результат своєї роботи, побачити помилки і зробити з них висновки. Тепер же можемо дозволити собі лише виїзд на фестиваль в Путивль.
Дуже важко і з кадрами, адже молоді фахівці не хочуть їхати в Ямпіль. За 30 років роботи нарешті дочекався спеціаліста-баяніста Олексія Лізогуба, який прийшов до нас в минулому році. Він чудовий і перспективний фахівець. Буде заміна чи керівнику хору, чи мені.
Була у нас і високопрофесійна вокалістка Олена Кулик – прекрасна людина і співачка, але її запросили в Суми.
Та все ж життя продовжується. Зараз ми плануємо звітний концерт гурту «Полісся», якому в цьому році виповнюється 15 років з моменту заснування та 10 років з часу присвоєння звання «Народний». Скоріш за все, він відбудеться восени.