Першій залізничній дорозі Ямпільського району виповнилось 120 років

Цікаво, що перша вузькоколійка, що пролягла теренами нашого краю, не проходила через Ямпіль (у ті часи центр Ямпільської волості Глухівського повіту), а з’єднала залізничним сполученням населені пункти на місці сучасної Дружби та Свеси.

ілюстрації з книги «Глуховская железная дорога»

Залізнична станція в Дружбі (тоді поселення мало назву хутір Михайлівський) називалась «Юрасівка», а в Свесі – «Свьсса». Саме між ними наприкінці дев’ятнадцятого століття пролягла залізнична гілка сполученням «Ворожба-Середина-Буда».

Офіційне відкриття новозбудованої залізниці відбулось 13 грудня 1895 року о 23 годині 37 хвилин. До цього часу більшість жителів Ямпільської волості і всього Глухівського повіту лише уявляли, як виглядає потяг. Тепер кожен міг не лише побачити, але й проїхатися. Великі підприємці Терещенки, Неплюєви, Дорошенки, Беловські чекали нових прибутків та економічних партнерів.

Загальновідомо, що в ті часи в Хуторі Михайлівському вже працював цукро – рафінадний завод, який був побудований в 1835 році купцями Терещенками. В 1861 р. його перебудували з вогневого на паровий спосіб виробництва цукру, що підвищило його виробництво до 200 тисяч пудів цукру на рік, а в 1881 році виробництво виросло до 600 тисяч пудів. Звичайно, такий об’єм потребував нового транспортного сполучення.

Аналогічна ситуація була і в Свесі, де великий поміщик М. Неплюєв розвивав промислове виробництво. В поселенні діяла винокурня, цукровий завод, завод для випалювання вапняку і ливарно-механічний завод, що був побудований в 1858 році. Цей завод дав початок сучасному Свеському насосному заводу і в ті часи здійснював ремонт обладнання для цукрової і винокурної промисловості.

Цікаво, що взимку 1885 перші залізничні станції нашого району з’єднав поштово-товарно-пасажирський потяг №3-4 «Ворожба-Глухів-С.Буда», потяг вирушав о 10.15 ранку з Ворожби і прибував на кінцеву о 7:30 вечора, у зворотньому напрямку він вирушав з С.Буди о 10:00 ранку і прибував у Ворожбу о 6:30 вечора. Доїхати з Дружби до Свеси можна було приблизно за 50 хвилин.

При будівництві першої залізниці нашого району на перше місце, безумовно, ставилось її економічне, а не пасажирське значення. Та ж Свеса в ті часи, при великому промисловому потенціалі, мала незначну кількість мешканців. Відомо, що в рік запуску залізничної гілки Ворожба – С. Буда в колишній слободі мешкало 219 чоловік. Це при тому, що в Ямполі у тому ж році проживав 3 071 мешканець. Напевно, саме будівництво залізниці дозволило і Свесі, і Дружбі за короткий час стати найбільшими населеними пунктами нашого району.

Відзначаючи 120-річний ювілей, прикро зазначити, що згадана залізнична гілка хоч і збереглась до нашого часу, але втратила своє значення. За даним маршрутом з Хутора Михайлівського ходить лише дизельний потяг, але доїжджає він не до Ворожби, як раніше, а лише до станції Есмань. Потенційно цей маршрут міг би скоротити мешканцям району шлях до Сум на декілька годин, але у справу втрутилась політика – і залізнична гілка, яка у декількох місцях перетинає кордон з Росією, залишається незавантаженою.

Заради справедливості слід зазначити, що в історичній літературі трапляються згадки і про більш давню залізничну гілку, яка доходила до сучасної Дружби. Це була вузькоколійка від лінії Вороніж — Зернове, але інформації про неї збереглось не так багато.

Для тих, хто зацікавився даною темою, зазначимо, що 25 січня в стінах виставкового залу музею археології НЗ «Глухів» відбулася презентація книги «Глуховская железная дорога». Це науково-популярне видання присвячене 120-річчю з моменту відкриття вузькоколійки Ворожба-Середина-Буда. Автор – відомий генеолог, науковець, розробник сайту «Воспитаникам глуховских гимназий посвящается» – Вєра Назарова. Книга багата ілюстраціями, планами, картами, які публікуються вперше. При цьому, коштує вона лише 50 гривень.

Проект, за яким були побудовані залізничні станції Свеса та Юрасівка

До теми: 

Ось що писали автори книги «Пути, расходящиеся от Харькова» В. В. Морачевський, Б. Г. Карпова и І. М. Малишева про свою подорож потягом по наших місцях:

«За Горелым железный путь достигает следующей своей станции Свессы (Свечи) на 14-й версте от Горелого. Станция отправляет и получает грузов почти одинаковое количество – около 600 тыс. пудов; важнейшее отправление станции – лесные строительные материалы.

В 1,5 в. от станции к западу лежит небольшая слободка Свесса, при которой существует несколько заводов г. Неплюева. Верстах в 7 на восток от станции, при речке Шеенке, расположено волостное местечко Марчихина Буда, имеющее свыше 4 тысяч жителей, 2 прав. церкви, более десятка лавок, еженедельный базар и 4 ярмарки в году; при селении работает небольшой маслобойный завод Ребенко, выделывающий конопляного масла почти на 10 тыс. р. в год. В 9 верстах отсюда на запад, при речке Студенке, расположено волостное местечко Янполь (Ямполь), которое в прежнее время было отписано, в числе других местностей, на содержание гетьманов. Гетьман Скоропадский подарил Ямполь кн. Меньшикову. После падения Меньшикова это местечко снова отошло к войску, но затем было отписано на гетьмана графа Разумовского. В XVIII столетии Ямполь был сотенным местечком Нежинского полка. В настоящее время в этом местечке более 4 тысяч жителей. Здесь две православных церкви. В церкви во имя Преображения Господня находится чудотворная икона Владимирской Божией Матери, на поклонение которой в десятую пятницу после Пасхи ежегодно стекается множество народа. В местечке много лавок, еженедельный базар и 3 ярмарки в году. В эпоху освобождения крестьян местечко принадлежало И. Неплюеву, владевшему здесь и в уезде 25 тыс. дес. земли. Первоначальным владельцем Янпольского имения был знаменитый Ив. Ив. Неплюев (1693-1773), бывший (1723-1734) русским резидентом в Константинополе, а впоследствии главным командиром Малороссии. Удаленный от этой должности, по извету, с лишением орденов и поместий, он оправдался в глазах императрицы и был назначен ею наместником Оренбургского края, которому он своим 16-летним управлением (до 1760 г.) принес большую пользу. Неплюевы – древний дворянский род, происходящий, вместе с Шереметьевыми и Колычевыми, от родоначальника рода Романовых боярина Андрея Кобылина. При местечке и ныне находится имение Н. Н. Неплюева „Янполь”,занимающее площадь почти в 19 т. десятин. Полевое хозяйство ведется при восьмипольном, десятипольном и тринадцатипольном севооборотах. В хозяйстве разводятся лошади рабочего и упряженного сорта, молочный скот – полукровный симментальский, свиньи – беркширы и иокширы. Имеется пасека и плодовый сад на 7 дес.; практикуется лесонасаждение; лесное хозяйство ведется при столетнем обороте рубки. В имении существуют: Свесский песочный свеклосахарный завод, перерабатывающий 70 тыс. берковцев свекловицы, Воздвиженский винокуренный завод, выкуривающий 3 миллиона градусов спирта, Свесский винокуренный завод, выкуривающий 450 тыс. градусов спирта, маслобойный завод, перерабатывающий до 40 тыс. пуд. конопли, 8 мельниц – паровая, одна ветряная и шесть водяных и наконец чугунно-литейный завод, производящий землевладельческие орудия и машины для заводов. При имении существует Воздвиженская мужская сельско-хозяйственная школа, Преображенская женская сельско-хозяйственная школа, учебные мастерские, селекционная лаборатория и устраивается метеорологическая станция. Владелец Янполя Н. Н. Неплюев, известный некоторыми духовными сочинениями, был основателем Крестовоздвиженского трудового братства.

Следующая станция железного пути Юрасовка (Михайловская) расположена на 10-й версте за Свессой. Станция отправляет грузов в год приблизительно 800 тыс. пудов, получает же их около 700 тыс. пудов.

Неподалеку от станции, при хуторе Михайловском, с 1835 года существует огромный сахарорафинадный завод товарищества свеклосахарных и рафинадных заводов бр. Терещенко, вырабатывающий сахарного рафинада и рафинадной патоки на сумму около 3 миллионов рублей; на заводе почти 500 рабочих.

К западу от станции, верстах в 17 по прямому направлению, находится при речке Ключище село Новгород-Северского уезда Шатрищи с населением более 2 ,5 тысяч душ, возле которого залегает пласт глины, дающий возможность почти каждому жителю села зарабатывать себе на пропитание производством глиняных горшков; в селе 2 церкви, несколько лавок и одна ярмарка в году.

К северо-западу от станции верстах в 6 лежит хутор Дорошенков – имение Г. Я. Дорошенка, занимающее площадь в 550 дес., из которых более 350 д. пашни. Полевое хозяйство ведется при тринадцатипольном севообороте. Имеется небольшой конный завод; производитель симментальской породы. В имении значительная пасека в 2 тыс. ульев-дуплянок. Практикуется лесоразведение. В имении существует винокуренный завод, выкуривающий ежегодно до 650 тыс. градусов спирта из картофеля.

Наконец, на 16-й версте за ст. Юрасовской описываемый железный путь достигает конечной своей станции Серединной Буды, находящейся уже в Новгород-Северском уезде».

2 thoughts on “Першій залізничній дорозі Ямпільського району виповнилось 120 років

Comments are closed.