Вони хотіли закопати нас, не знаючи, що ми- насіння
На сьогоднішній день тисячі українців проживають за кордоном ,зокрема у Канаді . А чи знали ви ,хто проклав стежину для українців до канадських земель ?
Звичайний чоловік , який з дитинства мріяв про казкове життя . Ще змалечку звик не жити , а виживати , рахувати кожну копійку і тяжко працювати . І ось , досягнувши тридцяти років , чоловік зважився на відчайдушний вчинок : продати усе , що наживав довгими роками і їхати далеко за океан у пошуках кращої долі .
А ім’я цього сміливця – Іван Пилипів .
«Зрадник !» – скажете ви. Події Другої світової війни залишили болючій шраму у душі кожного українця. Держава потребувала довгого і важкого відновлення , яке , на жаль , триває і досі . Нові політичні і економічні проблеми змушують людей покидати рідну домівку і тікати за кордон . Сьогодні українці їдуть з надією влитися в канадійське суспільство й мати краще життя і майбутнє як для себе, так і для своїх дітей.
Не можна засуджувати людей ,які хочуть прожитии своє життя добре , бо воно у нас одне .
Люди мали право жити по-новому . І Канада булла ідеальним місцем ,щоб будувати достойне життя у демократичній державі .
Історія розпочинається у невеличкому селі Небилів що на Івано-Франківщині .
Місцеві німці дали адресу канадських родичів ,Іван їм написав і ті відповіли: «Ходи сюда. Хліба досить, худоба дешева, місце всюди».
Поспілкувавшись з німцями ,чоловік твердо вирішив : він мусить бути у Канаді .
Тому не гаючи ні хвилини ,ІванПилипів поділився планами із своїм найкращим другом Василем Єлиняком .
Подорож до Канади тривала 22 дні, друзі прибули на місце призначення пароплавом «Орегон».
Заплативши номінал плату 10 доларів Іван Пилипів і Василь Єлиняк отримали по 160 акрів землі.
Вже тоді Іван почав мріяти, що було б добре якщо б інші українці оселилися поруч.Чоловік повертається на батьківщину , аби розповісти односельцям про райський куточок далеко за океаном . Звичайно , що люди не відразу погодились так просто взяти і кинути все те , що наживали довгі роки . Проте Іван приїхав тільки з добрими намірами . Вже тоді він піклувався не тільки за свою долю , а й за майбутнє односельців , за що , на жаль , був покараний .
Івану присудили місяць тюрми за те, що він начебто намовляв людей до виїзду і за це видурював задаток.
І навіть через вікно тюрми він кричав: «Кидайте гори і доли та їдьте в Канаду!»
Невже люди не розуміли ,що цей чоловік бажає їм кращої долі ?
Проте згодом ті родини , про яких клопотався Іван все ж таки поїхали до Канади .
Українці зробили великий внесок в розбудову Канади. Вони збагатили науку, культуру, освіту і мистецтво Канади. Українці побудували багато храмів, культурних і освітніх осередків, та фінансових установ.
Важкі умови українці подолали завдяки витривалості і міцному загартованому характеру.
Піонерсько-українські родини починали своє канадське життя в тяжких умовах.
Першим житлом були землянки, їх тут називали «бурдеї» ,їх робили з глини,дерева,дерна.В таких хатках було дуже холодно взимку, а суворий клімат, із коротким літом та довгою морозною зимою був незвичним для поселенців.
Згодом , вже 73-літній Іван Пилипів мешкав у просторому двоповерховому будинку, мав п’ять ферм, 15 земельних ділянок на будову хат у Вінніпезі, слуги доглядали господарство, бо «жінка якась нездорова. Нездужає і для того держиться в хаті, щоб шанувати здоровля». Найстарший син Василь мав теж п’ять ферм, Микола працював у місті робітником, чоловік доньки Анни трудився на фабриці, а найменший син народився слабоумним і перебував у притулку.
Ви тільки подумайте : Якою була б доля українців , якщо б цей чоловік не наважився на такий крок ?
Я беру участь у конкурсі канадсько-української організації O.W.L. Open World Learning з нагоди 125-річчя перших українських поселень в Канаді.
Валерій Деменко