Як розбудовувалась головна вулиця Орлівки

 

№ 110 газети «Шлях Комунізму» від 15 вересня 1979 року була надрукована стаття «Вулицю назвали Комуністичною», яка описує розбудову центральної вулиці Орлівки в ті далекі часи. З матеріалу можна почерпнути багато цікавого. Зокрема, про спосіб життя колгоспників і відношення влади до молодих фахівців. Сподіваємося, що вам буде цікаво.

 

«Ця вулиця наймолодша в Орлівці. Забудова її розпочалась лише три – чотири роки тому. Але передумови її народження почалися давно. Селу весь час везе на хороших і дбайливих керівників. Добру пам’ять залишив по собі, наприклад, Михайло Петрович Алексенко. Хороший спеціаліст, ветеран колгоспного руху він чи не першим почав дбати про перебудову села на культурний лад. Це він, голова правління колгоспу, висунув ідею про благоустрій колгоспних ставків, перетворення їх у чудову базу відпочинку колгоспників. Навіть коли пішов на заслужений відпочинок, не побажав сидіти без діла, а почав створення колгоспного музею.

 

А тепер господарство очолює здібний керівник, учениця М.П. Алексенка Катерина Яківна Коротя, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора. По традиції не забуває про дальший благоустрій села. Свідченням тому є нова чудова вулиця колгоспних спеціалістів, якій недавно дали назву Комуністичної.

 

Центральний комітет парті прийняв рішення про закріплення кадрів спеціалістів середньої ланки на селі. Відтоді в колгоспі не відчувається нестачі спеціалістів. Насамперед тому, що про них дбають для них створюють всі умови.

 

Приїздить у село новий спеціаліст, а на нього вже чекає окремий благоустроєний будиночок з кількома кімнатами, водяним опаленням, просторим подвір’ям, сараєм для худоби і всіма необхідними надвірними будівлями. Яких ще кращих умов шукати? Залишайся, живи щасливо, працюй добре.

 

Ось він – радянський спосіб життя, за якого передусім дбають про людину праці.

 

Приїхали в село молоді спеціалісти Петро і Тамара, тепер вони мають прізвище Лазаренки. Закінчили один технікум, дістали спеціальності техників – електриків. Незабаром і побралися, ще в технікумі подружилися.

 

– Навіть не чекали на таку гостинність – розповідає Петро Володимирович, – думали, що ніде буде жити , тож і не сподівалися довго залишатися. А тільки – но одружились, нам урочисто піднесли ключі від нового будиночка.

 

Нещодавно у молодого подружжя сталась ще одна радість: народився первенець – син Роман,  Тамара Василівна тепер у дикретній відпустці, а Петро сам справляється з усім складним електрогосподарством колгоспних ферм, токів, майстерень.

 

Запитуємо у секретаря партійної організації колгоспу, до речі, теж молодого спеціаліста, агронома – овочівника Олексія Івановича Бовта: чому дали назву вулиці Комуністична?

 

–  З цього приводу були роздуми у правлінні і виконкомі сільської Ради, – розповідає він. – Зійшлися на цій назві тому, що тут живуть люди, які справді по – комуністичному ставляться до своїх обов’язків. Та ось хоча б той же Петро Лазаренко. Не так давно ми тримали в господарстві чотирьох електриків і вони ледве справлялися. А тепер вже Володимирович, як його вже люб’язно називають, сам відмінно з усім справляється, механізми працюють справно.

 

Живуть на вулиці Комуністичній хороші роботящі люди. Анатолій Потапенко – кращий у господарстві тракторист, Тетяна – його дружина, яка працює вихователькою дитячого садка. Катерина Іллівна Назаренко – передова доярка, живуть удвох з малою дочкою. Микола Олександрович Клинцов – колгоспний механік, хороший спеціаліст. Дружина його Люба працює в побутовому комбінаті. І в них теж радість – оце на днях народилася дочка.

 

– Ми побажали молодим батькам , – говорить Олексій Іванович Бовт, – виростити дочку доброю людиною, хорошим трудівником. А коли вона стане самостійно працювати в колгоспі, пошлемо її навчатися на кошти колгоспу, дамо хороше житло.

 

Щороку на вулиці Комуністичній з’являються три – чотири нових будинки.  Тепер тут шістнадцять будинків. Разом з секретарем парторганізації підрахували вартість кожного будинку, і виявилося, що колгосп щороку витрачає не менше 25 тисяч карбованців тільки на спорудження житла для спеціалістів і колгоспників. Господарство бере на себе значні витрати і на  водопостачання, забезпечення квартир газом, паливом.

 

Але ці витрати не лягають на господарство збитками, вони окуплюються старанною, справді комуністичною працею людей, які живуть на новій колгоспній вулиці.

 

В. Дятленко, кор. «Шлях комунізму»

На знімку: вулиця Комуністична Орлівки.

Фото В. Щепета»

3 thoughts on “Як розбудовувалась головна вулиця Орлівки

  1. Жили ж люди, будували, вірили у майбутьнє, а ми зараз як живемо, розвалили все що до нас люди побудували, а самі нічого не будуємо і дивуємся чого це в нас нічого нема, живемо одним днем.

  2. Что за пропаганда коммунизма??? Какой ценой давались эти “достижения”. Миллионы были в тюрьмах, ссылках. Слова нельзя было лишнего сказать. Хватит уже ностальгировать об империи зла.

  3. Все це заслуга нашого всенародного обласного депутата це все він побудував!!!

Comments are closed.