На ямпільській “Івотці” калічаться пасажири

 

Про це повідомляє районна газета “Голос часу”

 

Видання розповідає історію місцевої мешканки Наталії, яка сталась з нею на цій занедбаній платформі і зіпсувала поїздку на пологи доньки в Голландію. Саме через безвідповідальність залізничників дорога на щасливу родинну подію перетворилось для неї на суцільний жах.

 

– Того вечора я мала намір сісти на «Івотці» на київську електричку, щоб доїхати до Хутора Михайлівського, а звідти вже на потягу «Москва-Львів» до Києва, – розповідає жінка. – Я попросила знайомих довезти мене до зупинки і допомогти піднести до електрички три великі сумки, сама йшла з невеликою сумочкою в руках. Щоб перейти колії, я спускалась маленькою стежкою до переходу, аж раптом у повній темряві перечепилась через коріння і впала.

 

Наша співрозмовниця отримала сильний забій руки, сумка випала і порвалась, з неї висипався весь вміст, у тому числі документи і квитки, але дорогу все ж довелось продовжити – в далекій країні на допомогу чекала донька. Тож, можемо лише уявити, як жінка перенесла тривалу поїздку з травмованою рукою і величезним багажем.

 

– У нас на зупинці так влаштовано, що, якщо спускатися до переходу сходами, то потрібно перестрибувати через великий обрив, – розповідає ямпільчанка. – Тож, всі користуються цією стежкою, на якій досі чимало коріння, палок, дерев та каміння. До того ж, йти нею доводиться у суцільній темряві.

 

До речі, освітлення на «Івотці» дійсно здебільшого не працює. Це підтверджують і інші ямпільчани, які користуються електричкою Фастів-Зернове, яка прибуває в Ямпіль о десятій годині вечора, тобто у сутінках навіть влітку, не говорячи вже про зимовий період. На зупинці є ліхтарі, але вмикається вони далеко не завжди.

 

– Освітлення зупинки не піддається жодній критиці. 20 серпня ми їхали київською електричкою і, знову ж таки, виходили на «Івотці» з останнього вагону, за нами вийшла жінка похилого віку і почала плакати. Ми запитали у неї, що трапилось, а вона відповіла – я не знаю куди мені йти у цій темряві, а мені треба якось доїхати до Свеси. Чесно кажучи, я сама не бачила, куди ступаю, але забрала цю жінку і ми пішли за потоком людей.
За словами ямпільчанки, такою «Івотка» була не завжди, ще тридцять років тому вона була охайною та впорядкованою.

 

– Я переїхала в Ямпіль в 1983 році і жила на квартирі біля зупинки, ми полюбляли збиратися саме там. Там були гарні та зручні лави, як справжні дивани, було нормальне освітлення, працював туалет. А в якому стані вона знаходиться сьогодні? Все заросло травою, валяються купи сміття, через чагарники неможливо дістатись до туалету. Хіба так можна? Хіба інші зупинки знаходяться в такому ж стані? Нам всім потрібно терміново бити на сполох!

2 thoughts on “На ямпільській “Івотці” калічаться пасажири

  1. Я однажды писала что проработала здесь 20 лет . У меня всегда с собою в темное время суток в кармане или сумке был фонарик – так как там действительно находится не безопасно для здоровья – освещения или просто не было а если и было то далеко не доставало . Благодаря еще тому что я выучила все горбы ямки лужи и корни за долгое время работы я ни разу не упала . Что нельзя было сказать о простых пассажирах . Когда строили платформу вероятно стырили некоторое количество материала так как по длине они немного коротковаты и простые електрички когда ходили с 10 ю вагонами просто по длине туда не становились . Проблема решилась только тогда когда електрички стали ходить с 8 ю а потом и шестью вагонами . И то часто пролетали платформу особенно молодые машинисты . Соображали остановить только тогда когда голова уже почти была под мостом на Свессу . А поскольку состав сдавать назад нежелательно – за это по головке не погладят – будет выговор – то открывали двери прямо пассажирам на щебенку . И самые отчаянные спрыгивали с сумками на камни и частика если еще ложбина была под щебенкой то высота от нижней ступеньки до земли была метра полтора – вот и не останешься покалеченым … Иногда машинисты видя то что сотворили мягко говоря лажу выпрыгивали из своих кабинок и помогали сойти старикам и детям – часто ловя на руки или просто сносили на руках чувствуя свою виноватость …. А что касается мусора , то когда платформа работала мы кассиры без конца допекали начальника ст Янполь – не горит свет , заросло травой , кусты поразростались , туалет валится – сделайте пожалуйста заявочку в соответствующие службы – контактникам , лесникам ,в НГЧ… И после двадцать пятого раза обращений хоть что -то да делалось … а листья битые стекла и пр . мы подметали сами – и хоть немного было да чище . Теперь там конечно да … за людей нас ямпольчан в Конотопе нас никогда не считали и сейчас не считают … и поверьте моему опыту – все эти обращения на укрзализницу областных депутатов районной рады – это бесполезный вариант – будут очередные отписки и отмазки и больше ничего … Просто нашим райдержадминистрации и мерии тогда в 2012 г надо было отстоять платформу и не дать ее закрыть – все тогда всем было фиолетово – всполошились только через пять лет . А то что простые люди пассажиры пытались вступится за то в кои то веки у нас слышал простой народ или хотя бы пытался слышать ????

  2. Всiм постраждалим можно спробувати подати позов до суду. Якщо залiзниця програе суд, то бистрiше доведуть до ладу зупинку.

Comments are closed.