Краєзнавча експедиція забутими стежками Ямпільщини

Минулої п’ятниці на Ямпільщині пройшла піша експедиція покинутими селами району, в яку вирушила група ентузіастів на чолі з Едуардом Барановим.

Небайдужі ямпільчани поставили собі за мету знайти залишки старовинних сіл та хуторів, від яких сьогодні залишились лише назви. Важливо було зібрати про них відомості та фотоматеріал.

Ми обрали ділянку між селами Білиця та Дорошівка, де раніше розміщувалось багато великих і малих хуторів. О восьмій годині ранку вирушили з Ямполя, перетнули річку Івотка і через ще засніжений ліс дійшли до Білиці. Оминули село східною околицею та рушили через ліс в напрямку Базилевщини.

1

В лісі ми стали свідками вирубки лісу, яку проводили декілька чоловіків. До речі, вирубки дерев тут проходять настільки інтенсивно, що з року в рік ці місця все важче і важче впізнати. Безслідно зникають цілі плантації.


2

Колись багатолюдна Базилевщина зустріла нас пересохлим ставком та залишками березового гаю, на пагорбі виднілось старе кладовище, а в низині були густі зарості чагарнику. Спочатку було важко повірити, що на цьому місці колись стояло декілька десятків житлових будинків, але ми знайшли ледь помітні з дороги залишки фундаментів, льохів та парканів. На шляху трапилось і декілька розритих колодязів, тож ходити там було досить небезпечно.

3

Ґрунтова дорога, якою, судячи з великих накатаних колій, їздили ще гужовим транспортом, повела нас до кордону, що колись розділяв Дорошівську і Білицьку сільські ради. Ще за кілька сотень метрів нас зустрів хутір Косинський, який тепер складається всього з двох жилих будинків.

Саме на цьому хуторі на березі великого ставка ми влаштували привал. Паралельно оглянули незвичну цегельну споруду, що побудована у формі фортеці. Дата її будівництва та призначення залишились для нас невідомими.

4
5
6
7
8

Далі наш шлях лежав до села Палащенкове, яке тепер також складається з двох жилих будинків. Ми пішли старою вулицею, де біля одного з льохів знайшли стару цеглину з ініціалами «Н.Н.», які імовірно означають Микола Неплюєв (колись тут знаходився цегельний завод, з такої цегли міг бути побудований і розібраний панський будинок).

10

Ми піднялись на пагорб, який колись вважався центром села. Тут до цього часу добре збереглись стіни магазину, що був побудований за радянських часів.

9

Неподалік було розташоване і старе кладовище, яке виділялось металевими хрестами на могилах. На жаль, на похованнях не залишилось написів. Тож важко встановити хто і коли тут був похований.

11

Знайшли ми і ще одне кладовище, яке розташоване окремо, посеред поля. Це наштовхує на думку, що тут ховали далеко не звичайних мешканців села. Тим паче, що біля однієї з розритих могил зберігся великий кам’яний тесаний хрест. Історичні джерела свідчать, що хутір Дорошенків, який розташований за 100 метрів від цього кладовища, був родинним гніздом родини гетьмана Дорошенка. Тож, не виключено, що тут були поховані представники цієї шляхетної родини.

13

Сам Дорошенків майже не зберігся до нашого часу. Про колишній хутір нагадують лише фундаменти будинків, пересохлий ставок, занедбаний сад посеред липових алей та старих тополь. Ми довго намагались знайти залишки панського будинку, але наші пошуки не увінчались успіхом. Річ у тім, що цей будинок був оточений великими соснами, які кілька років тому знищили невідомі. Схоже, що разом з деревами була знищена і пам’ять про стародавній гетьманський рід, який походив саме з Ямпільського району.

12

Наша зворотня дорога на Ямпіль лежала через хутір Олександрівський, до якого ми пройшли полем навпростець. Там, серед залишків фундаментів та парканів, ми помітили чоловіка, який приїхав з сусіднього села на мотоциклі копати метал. За покинутим хутором ми піднялись на пагорб висотою в 209 м над рівнем моря, звідки розгледіли і Ямпіль, і Білицю, і Шостку…

В Ямпіль ми повернулись о шостій годині вечора. За десять годин ми подолали відстань в 40 км 400 метрів (принаймні так стверджує лічильник на телефоні) та зробили безліч цікавих знімків.

News Reporter

6 thoughts on “Краєзнавча експедиція забутими стежками Ямпільщини

  1. класс! вот он отдых и досуг цивилизованных людей, а не у магазинов по вечерам от безделия!

  2. Все здорово , но все только о том , где были , что видели. Напишите историю этих сел и хуторов , которых уже нет. А там есть много интересного .

  3. Вчитывалась в каждое слово, что бы не чего не пропустить. Фото завораживают и одновременно чувство жалости к таким местам.

  4. Молодці! Круто! Цікаво було б дізнатися про прикордонні села Об’єднане, Микитське. Там вже немає жителів. Чи дозволяють прикордонники там походити?

  5. а что это за стена из кирпича с арками ? что это было раньше ?

    1. Схоже, це кругова піч для випалювання цегли. ЇЇ ще назівали гофманська піч.

Comments are closed.