Історико – меморіальний музей „Трудове Братство М.М. Неплюєва” в селі Воздвиженському знають та цінують далеко за межами району. Цінні історичні експонати, зібрані його засновником ентузіастом Валерієм Авдосьовим, приваблюють сотні туристів та провідних науковців з України та з закордону.
В цьому музеї можна побачити унікальні автографи та листи Миколи Миколайовича Неплюєва, прижиттєві видання його книг, музичні інструменти з оркестру Трудового Братства, картографічний матеріал та цілу збірку фотографій того періоду, що відображають історію нашого краю. На основі експонатів музею була створена і пересувна експозиція, що вже виставлялась в Москві, Єкатеринбурзі та Воронежі.
Зараз в це важко повірити, але ще 20 років тому в Воздвиженському мало хто навіть здогадувався, що в їх рідному селі відбувались такі вагомі історичні події. Багаторічне переслідування та заборони з боку радянської влади дали свої результати: воздвиженців змусили забути свою історію. Навіть директор музею Валерій Миколайович Авдасьов зізнається, що живучи в селі він нічого не знав про Братство, аж доки не прочитав статтю про Воздвиженську школу в авторитетному загальносоюзному виданні.
– Я натрапив на статтю Черненка в журналі «Юний натураліст», в якій він писав, що закінчив воздвиженську школу, яка була однією з найкращих шкіл того часу, – розповідає Валерій Миколайович. – Мене це дуже здивувало, адже жив в Воздвиженську і про цю школу нічого не знав. Тож, я вирішив більше дізнатися про неї, пішов до сільського музею і знайшов там декілька праць її засновника Неплюєва .
На той час в Воздвиженському вже був музей бойової та трудової слави колгоспу імені Жовтневої революції, заснували його жителі села в 1967 році, на честь 50-річчя радянської влади. Проте, діяльность Неплюєва в тому музею була висвітлена досить скромно.
– Я пам’ятаю, що там був стенд, на якому було написано: «до революції на території села діяло Хрестовоздвиженське братство – що було контрреволюційною організацією, що експлуатувало селян». Цей стенд був зроблений головою колгоспу Аврамкіним Федосієм Ігнатовичем, який щиро хотів зберегти історію села. Але по іншому розповісти про діяльність Неплюєва в ті часи було неможливо. Я випросив почитати ці книги. Пам’ятаю, що спочатку перечитував їх разів сім і не міг нічого зрозуміти, адже там було викладено християнське світобачення, поняття, що суперечили нашому життю. Особливо мене вразила автобіографія Неплюєва, коли він покинув Мюнхен, палац короля, заради Воздвиженського. Я був вражений, як людина, що за нинішніми мірками була міліардером, могла відмовитись від всіх благ заради великої мети.

– Я конспектував його твори, аж доки не прийшов до висновку, що таке велике християнське явище, що мало свою ідеологію, велике господарство, не могло зникнути безслідно. Почав шукати колишніх братчиків, налагоджувати з ними переписку.
Так взимку 1993-1994 року у Валерія Миколайовича Авдасьова виникла ідея створити в селі музей і присвятити його саме діяльності Миколи Миколайовича Неплюєва. З 1995 -2000 рік ентузіаст збирав матеріали і подав заявку, щоб зробити державний музей.
– Я зробив все від мене залежне, підготував устав, всі необхідні документи. Проте, відкрити державний музей мені не дозволили, але присвоїли статус «народного» музею. Це мені дало можливість зосередитись на улюбленій музейній справі. Адже, до того я був змушений поєднувати її з роботою в школі.
В 2001 році на святкування 150-річчя з дня народження Миколи Миколайовича Неплюєва при музеї вже була створена перша експозиція. Проте, в ті часи музею довелось переїхати з будинку культури, що був без опалення, до школи. Площа музею при цьому скоротилась в декілька разів і показати людям всі експонати стало неможливо.
– Вдалось оформити лише тему про Миколу Миколайовича Неплюєва і то вона закінчується лише його смертю, хоча саме Братство існувало ще 20 років після його смерті. Довелось лишити в будинку культури і чимало експонатів, що не піддаються руйнуванню без опалення.

Сьогодні музей приймає щороку великі групи прочан, як з України так і з-за кордону.
– Регулярно приїжджають туристи з Гомеля та Воронежа. Прочан було б більше, але велика проблема з їх розміщенням. Відразу питають, чи є гаряча вода, умови де приготувати їжу. А так, приїжджають щорічно 50-60 чоловік. Це дуже освідченні люди, що знають біографію Неплюєва. Вони відвідують музей, будинок та цвинтар.
Цікавими для туристів є і будинки, що були побудовані за часів Миколи Миколайовича Неплюєва і чудом збереглись до нашого часу. У будівлі готелю, що була зведена в 1890 році, в даний час розташовуються сільська рада і поштове відділення. Незважаючи на те, що будівлі майже 120 років, збереглися підлога і дерев’яні східці з мореного дуба, а також одна з печей, яка використовується за призначенням і донині. Збереглася будівля колишньої жіночої гімназії, відкритої в 1891 році, і частково – двоповерховий будинок, в якому жили сім’ї членів Братства. Дожив до наших днів і яблуневий сад площею 160 га, що був закладений в 1904 році. Але найбільшу цінність має будинок самого Миколи Миколайовича.
– Цей будинок дуже цінний, – розповідає Валерій Авдасьов. – Він був особливим будинком, що побудований, як звичайна селянська хата, але велика 21 на 17 метрів та чудово оформлена. Для міліонера – це був дуже скромний будинок, Неплюєв таким чином намагався показати свою близькість до народу. Зараз цей будинок в аварійному стані, потребує реставрації, або хоча б ремонту.
Музей Неплюєва в Воздвиженському має великі перспективи, які напряму залежать від вивчення ідей та діяльності Миколи Миколайовича Неплюєва в усьому світі. І ця робота продовжується. Лише за останні чотири роки було видано дві великі серії творів Неплюєва, перша була видана в Петербурзі, друга в 5-ти томах вийшла в Москві.
– Я спочатку думав, що люди дізнаються про Неплюєва і потягнуться, але масової цікавості до музею досі немає. Це пояснюється тим, що ця тема дуже складна, релігійна і не кожному зрозуміла. Тож, перспектива нашого музею у включенні його до екскурсійних маршрутів разом з такими історичними містами, як Путивль, Глухів та Новгород Сіверський. Я вже мав розмову про це з директором Глухівському музею і наші перемовини продовжуються, – зазначив директор музею Валерій Авдасьов.

News Reporter

1 thought on “Скарбниця історії Ямпільського краю

  1. Очень интересно . Ничего раньше не знала про такой музей. Обязательно заеду. Радуйте и дальше такими статьями. Возможно, те кто уехал , когда – нибудь вернутся к себе на Родину. Или приедут на кладбище к своим близким. А может быть и помогут музею. Алла.

Comments are closed.