Неподалік російського кордону, понад річкою Гибин в Чуйківці стоїть старовинна козацька церква. Цей одноповерховий дерев’яний храм є справжньою візитною карткою Ямпільщини і чи не головною його туристичною принадою. Церква є безцінним пам’ятником народної дерев’яної архітектури, найдавнішою на Сумщині, що зберегла свої первинні форми. За монументальності образу, масштабністю та композиційною довершеністю їй немає рівних серед уцілілих тридільних одноповерхових дерев’яних храмів Лівобережної України.
– Історія церкви тісно пов’язана з історією Чуйківки, – розповідає краєзнавець Петро Могила. – З історичних джерел відомо, що село засноване в 1700 р. регентом Генеральної військової канцелярії Василем Чуйкевичем, який був найближчим помічником генерального писаря Пилипа Орлика та сподвижником гетьмана Івана Мазепи. Після 1709 згідно грамоти російського царя Петра I гетьман Іван Скоропадський подарував Чуйківку канцлеру графу Гавриїлу Головкіну. Саме при ньому в 1730 р. і була побудована Успенська церква.
– За час свого існування церква неодноразово перебудовувалась, – веде далі розповідь краєзнавець. – В 1753р. княгиня Кочубей, родина якої придбала село, капітально перебудувала її. Великих змін вона зазнала і в дев’ятнадцятому столітті. Тоді до вівтаря прибудували дьяконник, фасади храму прикрасили напівколонами та побудували чотиригранну дзвіницю. За даними опису 1901 року, церква була наділена земельними угіддями, що перевищували 47 десятин, громада церкви побудувала будинок для священника.
– В ті часи церкву дуже цінували,– продовжує Петро Могила. – Сюди ходили люди з Підівоття та поселень на місці сучасного міста Дружба. Тоді то був хутір Михайлівський, який не мав власного храму, адже діяли суворі правила, за якими церкви могли будуватись лише в селах.
Важкі часи для храму настали з приходом радянської влади, що насаджувала людям атеїзм. В 30-х роках двадцятого століття був зруйнований верхній ярус дзвіниці, а сама церква була перероблена на сільський клуб. Місцева влада суворо заборонила проводити богослужіння в цьому святому місці і скільки мешканці села не звертались з проханням зняти заборону – місцеві чиновники непохильно виконували вказівки партійного керівництва. Проте, в 1943 р. за часів німецької окупації церкву дозволили відкрити, з того часу її не чіпала навіть радянська влада і вона використовувалась за прямим призначенням. У 1983 р. в храмі зробили ремонт силами парафіяльної спільноти.
– Треба віддати належне Чуйківській сільській громаді, яка змогла зберегти церкву в радянські роки, – зазначає Петро Могила. – І справді, Успенська церква в Чуйківці стала єдиною в нашому районі старовинною церквою, що збереглась до нашого часу. Вражає, як дерев’яна церква могла перестояти революцію, дві світові війни та десятиліття атеїстичної влади, якщо по всьому району були зруйновані десятки, в тому числі і кам’яних, храмів.
Сьогодні Успенська церква є найстарішим храмом району. Храм має неабияку духовну та історичну цінність. Відвідувачів вражає її зовнішній вигляд. Церква побудована з дубового брусу на цегляному фундаменті, що був підведений під неї на початку дев’ятнадцятого століття. Надзвичайно прикрашають храм дерев’яні колони, що розташовані по всьому її периметру. Ця церква грає композиційну роль архітектурної домінанти, дещо нівелюється високими липами і кленами, оточуючими церковний двір.
В церкві вдалось зберегти старовинні ікони, частину оздоблення, проте внутрішній інтер’єр зазнав величезних змін. Зокрема, плоска стеля перегородила верхній простір храму і змінила його освітлення. На жаль, не збереглись арки-вирізи та старовинний розпис храму. Щоправда, перед вівтарем змонтовані невеликі фрагменти іконостасу 1754 року з різьбленням і олійним розписом.
– Зберегти такий старовинний храм та підтримувати його в порядку – справа дуже важка, – розповідає Петро Могила. – Але церковна громада, яку очолює настоятель храму отець Олександр, робить все, щоб зберегти церкву для нащадків. В межах можливості, коштом прихожан постійно ведуться ремонтні та реставраційні роботи. Вони тривають і зараз, зокрема, ремонтується купол. Його покривають блискучим металом жовтого кольору, тож храм буде ніби вкритий позолотою. Це придасть йому ще більш гарного вигляду.
Настоятеля храму отця Олександра поважають прихожани. В церкві постійно проходять богослужіння, які проводяться по суботах та неділях та в дні великих православних свят. В ці дні храм відкритий для відвідувачів, тож можна на власні очі ознайомитись з цією унікальною спорудою, що зберегла дух козацької епохи, була свідком багатьох важливих подій історії нашого Ямпільського краю.
Успенська церква поставлена під охорону держави. Зокрема, включена до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область») та поставлена ??на державний облік як пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення з охоронним № 335. Проте, цей статус більш ніж скромний, якщо врахувати її унікальність. На жаль цей храм поки що досліджено недостатньо, проте не викликає жодних сумнівів, що вже зовсім скоро ця тема зацікавить не лише місцевих істориків.

News Reporter